|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Інструкція із застосування Дексдомітатора® для отримання седативного ефекту й анальгезії у собак і кішок (організація-розробник: "Orion Corporation", Фінляндія).
1. Загальні відомості
Торгове найменування лікарського препарату: Дексдомітор (Dexdomitor).
Міжнародне непатентоване найменування: дексмедетоомідин.
Лікарська форма: розчин для ін'єкцій.
Дексдомітор містить в 1 мл як активну речовину дексмедетаометридину гідрохлорид — 0,1 мг (еквівалентно 0,08 мг дексмедемодемидину) або 0,5 мг (еквівалентно 0,42 мг дексмедетамодину), а як допоміжні речовини метилагідроксибензоат, пропілапарагідроксибензоат, натрію хлорид і воду для ін'єкцій.
За зовнішнім виглядом препарат являє собою прозору безбарвну рідину. Термін придатності препарату Дексдомітор у разі дотримання умов зберігання в закритому пакованні виробника — 3 роки від дня виробництва, після першого розкриття флакона — 28 днів, після змішування в одному шприці з кетаміном і/або буторфанолом — не більш ніж 2-х годин.
Забороняється застосовувати Дексдомітор® після закінчення терміну придатності.
Випускають Дексдомітор із вмістом дексмедеометридину 0,1 мг/мл по 15 мл у скляних флаконах, Дексдомітор із вмістом дексмедемодемидину 0,5 мг/мл по 10 мл у скляних флаконах, укупорених гумовими пробками, укріпленими алюмінієвими ковпачками, , забезпеченими пластиковими ковпачками контролю першого розкриття. Флакони упаковані в індивідуальні картонні пачки разом з інструкцією із застосування.
Дексдомітор зберігають у закритому пакованні виробника в сухому, захищеному від прямих сонячних променів місці, окремо від харчових продуктів і кормів за температури від 2 °C до 25 °C.
Дексдомітор зберігають у недоступному для дітей місці.
Невикористаний препарат утилізують відповідно до вимог законодавства.
Умови відпуску: відпускається без рецепта ветеринарного лікаря.
2. Фармакологічні властивості
Дексдомітор належить до фармацевтичної групи α2-адренорецептерів.
Дексметоомідин, що входить до складу препарату Дексдомітор, є сильним селективним гоністистом α2-аддренорецептерів, основна дія якого полягає в гальмуванні передавання нервових імпульсів в адренергічних синапах завдяки конкуренації з норадреналином.
Під дією препарату в тварин розвивається пригнічення центральної нервової системи та підвищення больового порога.
Дія дексмедетамоїдину залежить від дози: малі дози мають середню седативну дію без анальгезії, тоді як високі дози
викликають чималий седативний ефект і анальгезію.
Дексдомітор добре всмоктується після ін'єкції, швидко розподіляється в організмі та легко долає гематоенцефалічний бар'єр. Концентрація препарату в крові досягає максимуму за 15-30 хвилин. Понад 90% препарату зв'язується з білками плазми крові. Період напіввиведення у собак становить 40-50 хвилин, у кішок — 60 хвилин.
Дексметоомідин метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.
За ступенем впливу на організм активна речовина препарату дексметоомідин належить до 2 класу небезпеки — речовин високо небезпечної (згідно з ГОСТом 12.1.007).
3. Порядок застосування
Дексдомітор застосовують для отримання седативного ефекту й анальгезії в собак і кішок під час хірургічних операцій, різних клінічних досліджень, а також для запобігання агресивності тварин. Рекомендується використовувати препарат для преміокації за загальної анестезії.
Протипоказання до застосування Дексдомітора є підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, важкі системні захворювання, серцева недостатність, порушення функцій печінки або нирок, вагітність і лактація, вік собак молодше за 4 місяці та кішок молодше 3 місяці.
Дексдомітор вводять собакам внутрішньовенно або внутрішньо м'язово, кішкам — внутрішньом'язово.
Дозу препарату вибирають залежно від необхідного ефекту, індивідуальних особливостей та породи тварини. Високі дози викликають виражений седативний ефект і анальгезію, низькі дози надають тільки седативну дію. Для собак дрібних порід потрібна вища доза препарату, ніж великих собак.
Використання дексмедетамоїдину як засіб для премідикації в собак і кішок неабияк знижує кількість препарату, необхідного для індукції наркотичного матеріалу, тому треба з обережністю вводити внутрішньовенні анестетики та уважно стежити за станом тварини.
Кількість інгаляційних анастетиків для підтримки наркотичного тракту також знижується.